Мабуть, варто-таки звикнути Яну Гішару, що Кубок Жюля Верна – це не його трофей. Йому знову не вдалося довести всім і вся, що 40-метровий Spindrift 2 готовий швидше за всіх проплисти навколо світу в режимі нон-стоп.
Розбила в пух і прах мрії француза щогла, яка несподівано впала. Радує в цій ситуації одне: всі живі-здорові і благополучно проводять зимові вечори в улюбленому Бресті.
Бог любить трійцю. Шкода, що ця приказка не відноситься до титулованого французького гонщика.
Нам же варто нагадати правила змагання. Отже, Кубок Жюля Верна дістається екіпажу, який швидше за всіх пройшов шлях навколо земної кулі, не зробивши при цьому жодної зупинки. Організатори абсолютно байдужі, на чому Ви рухаєтеся – на міні-човні або супер’яхті, так само не важливий і клас Вашого судна, лише обов’язкова умова – єдиний рушій це вітрило. Стартують учасники у Франції, у маяка на острові Уессан, а фінішують в Британії, прямуючи до мису Лізард.
Перша спроба Spindrift 2 три роки тому, напевно, була найвдалішою. Тоді команді мсьє Гішара вдалося показати другий за всю історію змагань результат. А ось далі ставало все гірше і гірше, навіть до лінії старту човну не вдавалося дістатися.
Для спроби № 2 француз змінив тактику. Він вирішив збільшити свій екіпаж до 11 чоловік, а також максимально модернізувати тримаран. Вдосконалене судно залишилося тільки випробувати у морі, але шкіпер все боявся помилитися з погодою. Чомусь Гишар вирішив, що стартувати з Франсуа Габаром в один день нефартово. А дарма, адже його колега також на тримарані, хоч і з назвою MACIF, зміг-таки побити рекорд одиночної навколосвітньої подорожі нон-стоп. Тепер 4 листопада для Франсуа Габара воістину дата знаменна.
Просидівши осінь і майже половину зими в очікуванні ідеального дня, Гішар все ж ризикнув вирушити в дорогу 8 січня. Не минуло й кількох годин після відплиття з Бресту, як Spindrift 2 змушений був повернутися назад. Знову всьому виною погода.
Через тиждень Гішар знову вирішив перевірити свою долю. Синоптики обіцяли повний штиль в зоні Південного океану і сприятливі умови для рейду у бразильського узбережжя. Вже і мис Доброї Надії напевно снився нашому невтомному яхтсмену. Ось він, зовсім близько. Але сон так і залишився сном. Тільки судно обігнуло мис Пуент-де-Сен Матьє – щогла тримарану падає і розлітається на шматки. За бортом в цей час стояли хвилі з три метри, вітер демонстрував 30 вузлів, а човен йшов на швидкості 15-18 вузлів. Вітрильне озброєння тримарану становили грот і стаксель J3.
Що ж, тепер мсьє Гішару залишається тільки стежити біля екрану телевізора за тим, чи зможе будь-хто з його колег відібрати почесний трофей у команди Франсіса Жуайона, що в минулому році обігнула нашу планету за 40 днів і 23 з половиною години.