Міжнародне право насправді не є законом, укладеним на міжнародному рівні, а угодами між державами про дотримання узгоджених стандартів і вимог, визначених на основі консенсусу. Зазвичай це здійснюється шляхом впровадження в їх національні правові системи норми і стандарти, які найчастіше випливають згідно з положеннями міжнародних конвенцій чи угод (див. нижче). Таким чином, міжнародне право – це право, яке регулює відносини між державами, їх права та обов’язки по відношенню один до одного.
Джерела міжнародного права включають звичайне право і договори.
• Звичайне право – це, як випливає з назви, випливає з практики, якої дотримуються в конкретній області протягом тривалого періоду часу в окремих державах. Зі звичайної практики держав поряд з фактичними даними слідує, що держави розглядають таку практику як правове зобов’язання. Звичайне право іноді розглядається в якості наріжного каменю міжнародного права
• Договори – це письмова міжнародна угода між державами. Якщо в договорі беруть участь дві держави, це називається двостороннім договором, а якщо договір підписується між більш ніж двома державами – багатостороннім договором. Договори як правило, укладаються під егідою міжнародної організації, такий як Організація Об’єднаних Націй або одного з її органів. У морехідній сфері такою організацією зазвичай є Міжнародна морська організація (ІМО). Договори мають обов’язкову силу тільки для тих держав-учасниць договору (країн-учасниць Конвенції), однак більш ніж ймовірно, що їх положення будуть також мати обов’язкову силу для держав, які не є учасниками Конвенції, в рамках звичайного права. Для отримання додаткової інформації про конвенції в морській сфері див. розділ 3.4 нижче)
