Найбільш габаритні вітрильні судна, що залишили слід в історії і не дивлячись на те, наскільки давно вони були побудовані – продовжують залишатися в строю!
«Крузенштерн»
Одним з найбільших вітрильних суден, які мають довгу історію залишається знаменитий барк «Крузенштерн», що знаходиться на даний момент у власності Російської Федерації. Зараз він має статус навчального судна. Спочатку корабель з чотирма щоглами був зведений на німецькій верфі в Гестемюнде. Його будували два роки, з 1925 по 1926 і після закінчення робіт нове судно було найменовано «Падуя». Німецьким воно було не довго.
Відразу після війни, в 1946 році воно було передано СРСР, згідно з планами репарацій. Після передачі його перейменували в честь знаменитого російського адмірала, мандрівника, першовідкривача і мореплавця, який вчинив спільно з Ю. Ф. Лисянським першу російську кругосвітню експедицію, – І. Ф. Крузенштерна. Сам корабель також неодноразово здійснював кругосвітні плавання та експедиції через Атлантику. Зараз судно розташоване на території Калінінграду.
Довжина судна дорівнює 114.5 м, а ширина – 14.04 м. Висота борту складає 8.48 м. Висота щогли «Крузенштерна» над палубою – 55 м. Площа його вітрил дорівнює 3400 м2. Корабель має п’ять палуб і може розвивати швидкість в 17 вузлів, рухаючись на парусах і 10 – на двигунах. Кількість екіпажу – сімдесят чоловік, а курсантів – сто двадцять.
«Сєдов»
Судно, що носить ім’я «Сєдов» змінювало його вже тричі протягом своєї історії. Барк був побудований в Кілі (Німеччина), у 1921 році. Чотирищогловий корабель після спуску на воду був названий «Magdalene Vinnen II». Але вже в 1936 році його перейменували в «Kommodore Johnsen».
СРСР отримав корабель у 1945 році, як частина сплати репарації, сам акт передачі відбувся з санкції Великобританії. Відразу після отримання корабель перейменували в «Сєдов» в честь вченого і полярного дослідника – Г. Я. Сєдова. Нині корабель залишається одним з найбільших навчальних суден з вітрилами. Барк в останні десятиліття часто бере участь в різних експедиціях.
Наприклад, у 2010 корабель був у Нідерландах, Ісландії та деяких інших державах європейського континенту. У 2015 судно здійснювало почесну експедицію, яка була присвячена святу 70-річчя Перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні. При цьому корабель побував в різних містах Європи.
Довжина корабля – 117.5 м, ширина – 14.66. Площа вітрил становить 4192 квадратних метра. Швидкість ходу судна досягає до 18 вузлів на вітрилах і до 10 на двигуні. Екіпаж складає 146 курсантів і 54 моряка.
Хуан Себастьян Елькано
На третьому місці за розміром серед історичних парусних кораблів знаходиться іспанське судно – “Хуан Себастьян Елькано”. Воно є навчальним і належить Королівським військово-морським силам держави Іспанія. Судно було зведено іспанцями на верфі в місті Кадіс, у 1927 році.
Історичним фактом стала участь іспанського короля – Альфонсо XIII у першому вояжі, який був здійснений кораблем. Корабель був названий на честь мандрівника і моряка, який брав участь в експедиціях знаменитого Фернана Магеллана.
Після революції корабель був переведений у власність військово-морського флоту іспанської республіки. У 1958 в навчальний круїз на барці відправився іспанський принц Хуан Карлос I. Його син і нинішній король – Філіп VI практикувався також на цьому вітрильнику, але вже в 1958 році.
Корабель є чотирищогловим. Його довжина дорівнює 113 м, а висота над водою – 48 м. Він може розвинути чималу швидкість – 24 кілометри на годину на двигуні і 32 на вітрилах. Не заходячи в порт корабель може плисти до 73 днів, а екіпаж його трохи більше двохсот чоловік.
«Стадсраад Лемкуль»
«Міністр Лемкуль» – вітрильне судно з трьома щоглами, яке належить Норвегії. У цій країні воно залишається найбільшим і найстарішим з вітрильних кораблів. Цей барк був побудований у 1914 році і розташувався на території порту Берген.
Спочатку він був німецьким, але після 1918 дістався Великобританії як військовий трофей. А у 1921 судно було викуплено Норвезьким судноплавним союзом. Глава цього суспільства в Бергені – К. Лемкуль був ініціатором покупки і в результаті саме його ім’я і було присвоєно судну.
Після того, як почалася Друга світова судно захопили німецькі війська і довгий час володіли кораблем, який був переобладнаний в склад. Однак, у 1967 корабель знову придбав норвежець Х. Рекстен. Через одинадцять років він подарував вітрильник фонду К. Лемкуля. З того періоду і до сьогоднішнього дня власник корабля не змінювався. З 1978 барк офіційною постановою норвезької влади став національним надбанням країни.
Довжина корабля дорівнює 98 метрам, ширина 12. Він може ходити тільки під вітрилами і не оснащений двигунами.
«Есмеральда»
Корабель почали будувати на верфі іспанського міста Кадіса у 1946 році. Через шість років Іспанія продала «Есмеральду» Чілі, щоб погасити фінансовий борг перед американською державою. У 1953, в травні судно успішно спустили на воду. А ще через рік воно почало плавати під прапором Чилі. Зараз це навчальний корабель військово-морських сил Чилі. Крім того баркентіна є і послом доброї волі.
«Есмеральда» багато разів відправлялася в експедиції через Атлантику. Неодноразово вітрильник брав участь і в регатах. За весь час свого існування він побував більш ніж в трьох сотнях портів. Також, судно двічі було удостоєно Кубка «Катті Сарк» – у 1982 і, через вісім років, у 1990 році.
Довжина баркентіни дорівнює 113 м, ширина – 13.1 м, висота досягає позначки в 48.5 м. Площа вітрил – 2870 квадратних метрів. В екіпажі задіяні дев’яносто курсантів і триста моряків.
